Про заклад

БО

Ще в першій половині 1930-х років на місці нинішнього Будинку офіцерів виблискував льодовий майданчик, на якому чернівчани вправлялися у фігурному катанні.
А приміщення Румунського національного палацу (так до війни називався будинок, де зараз розташований Будинок офіцерів) споруджували десять років. Коли 1937 року звели величний комплекс, через його масивність довелося переробити усю тодішню площу Васіле Александрі (тепер Театральна). Площу заглибили на два метри. В утвореному партері розбили сквер, а на схилах заклали газон та висадили декоративні кущі.
Приміщення Румунського національного палацу, під яке реконструювали усю Театральну площу, на фоні інших споруд було насправді дуже масивним. Будинок зведено у рідкісному для Чернівців стилі конструктивізму. Зверху на споруді височіли герби різних земель Румунії. Серед них був і герб із золотими левами на синьому фоні – герб Буковини (тоді Сучавського повіту). Відвідував будинок і тодішній король Румунії Кароль ІІ.
За першим проектом будинок мав бути скляним. Спеціальне нічне освітлення мало створювати ефект, нібито будинок складається з двох масивних сяючих кубів. Але цей задум залишився лише на папері. Коли будинок здали в експлуатацію, бокове приміщення Румунський національний палац здавав в оренду банку. 1948 року будівлю отримав у своє користування Чернівецький воєнний гарнізон.

В 1897 році румунське Товариство культури та літератури викуповує приміщення готелю «Вайс» на площі Рингплац (нині Центральна площа). В приміщення готелю поступово переходять усі культурні та благодійні товариства румунської громади.

Після розпаду в 1918 році Австро-Угорської імперії і входження Буковини до складу Румунії постало питання про нове місце для товариства, оскільки приміщення старого готелю «Вайс» не відповідало новим амбіціям товариства. Адміністрація Буковини для спорудження нового будинку Товариства виділила відповідну земельну ділянку. Початковий проект будівлі розробив відомий архітектор Дуїль Марк. І якби не безкінечні судові процеси, які влетіли товариству в копієчку, місто мало би сьогодні набагато кращу і монументальнішу споруду, котру спланував Марк.

У 1935 році стало очевидним, що товариство не в змозі збудувати не лише будівлю за розкішним проектом Марка, а й набагато простішу. Довелося звертатися до найбагатшої установи краю – Митрополії Буковини і Далмації  та пов’язаного з нею Православного релігійного фонду. Сторони домовились спорудити у Чернівцях Палац національної культури, який буде служити як Товариству, так і Релігійному фонду — відповідно до часток, які їм належатимуть. Будівельний майданчик було освячено 4 липня 1937 року, закладка наріжного каменя новобудови відбулося 26 жовтня цього ж року.

За новим проектом Хорія Крянге новобудова повинна була складатися з кількох корпусів, котрі повинні були скласти суцільний комплекс будівель. Але через брак коштів вдалося збудувати тільки центральний корпус, який поділявся на дві частини — комерційну і культурну. Приміщення належало двом власникам.  Культурна частина належала Товариству, а комерційна частина належала Православному релігійному фондові і складалася з магазину, ресторану та готелю. На даху знаходилась оглядова тераса, з якої було видно все місто.

Палац було завершено на початку 1940 року, а вже 28 червня 1940 року у Чернівці увійшли радянські війська і приміщення почали використовувати для різних установ. Після початку в 1941 році війни і повторної окупації Північної Буковини Румунією, Румунський Народний Дім продовжив свою довоєнну діяльність. У листопаді 1942 року тут побували король Міхай, його мати королева Єлена та заступник голови Ради Міністрів Міхай Антонеску.

Після повернення Радянської Армії в 1944 році і до проголошення Незалежності України у будинку розташується гарнізонний Будинок офіцерів.